Як хворі на рак діти стають жертвами махінацій на мільйони. Розслідування ВВС

Попередження: стаття містить інформацію, яка може засмутити

Маленький хлопчик дивиться просто в камеру. Він блідий і не має волосся.

"Мені сім років, і в мене рак, - каже він. - Будь ласка, врятуйте мені життя і допоможіть мені".

Халіль не хотів записувати це відео, каже його мати Алджін. Її попросили поголити йому голову, а потім знімальна група під'єднала хлопчика до фальшивої крапельниці і попросила родину вдавати, що в нього день народження. Йому дали текст, який він мав вивчити і розповісти англійською.

Також йому не сподобалося, каже Алджін, коли поруч із ним поклали нарізану цибулю, а під очі нанесли ментол - щоб він заплакав.

Алджін погодилася на це, бо, хоча постановка була фальшивою, у Халіля справді був рак. Їй сказали, що це відео допоможе зібрати гроші через краудфандинг на краще лікування. І кошти справді зібрали - 27 000 доларів, згідно з краудфандинговою кампанією, запущеною від імені Халіля, яку знайшла ВВС.

Але Алджін повідомили, що кампанія нібито провалилася, і, за її словами, вона не отримала цих грошей - лише 700 доларів як оплату за зйомку того дня.

Через рік Халіль помер.

Як з'ясувала Всесвітня служба BBC, по всьому світу батьків дуже хворих дітей експлуатують онлайн-шахраї. Люди жертвують гроші на кампанії, які заявляють, що збирають кошти на рятівне лікування. Ми ідентифікували 15 родин, які кажуть, що отримали мізерну частину або взагалі нічого із зібраних коштів і часто навіть не знали, що такі кампанії були запущені - попри пережиті ними виснажливі зйомки.

Дев'ять родин, з якими ми говорили, - чиї кампанії, схоже, є продуктом однієї й тієї самої шахрайської мережі, - кажуть, що взагалі нічого не отримали з приблизно 4 мільйонів доларів, які, за документами, зібрали від їхнього імені.

Викривач із цієї мережі розповів нам, що вони шукали "гарних дітей", які "мали бути віком від трьох до дев'яти років - і без волосся".

Ми ідентифікували ключову фігуру цієї афери - ізраїльтянина, який мешкає в Канаді, на ім'я Ерез Хадарі.

Наше розслідування почалося в жовтні 2023 року, коли нашу увагу привернула тривожна реклама на YouTube.

"Я не хочу помирати, - ридала дівчинка на ім'я Александра з Гани. - Моє лікування дуже дороге".

Краудфандингова кампанія для неї, як виглядало, зібрала майже 700 000 доларів.

Ми побачили також інші відео з хворими дітьми з усього світу на YouTube - всі вони були разюче схожі: вони були професійно зняті - і, вочевидь, зібрали величезні суми грошей. Усі вони використовували емоційну лексику та транслювали відчуття терміновості.

Ми вирішили розслідувати це глибше.

Кампанії з найбільшим, на перший погляд, міжнародним охопленням діяли під егідою організації Chance Letikva ("Шанс на надію" англійською) — зареєстрованої в Ізраїлі та США.

Ідентифікувати дітей, які фігурували у відео, було складно. Ми використовували геолокацію, соціальні мережі та програмне забезпечення для розпізнавання облич, щоб знайти їхні родини - які мешкали у різних куточках світу, від Колумбії до Філіппін.

Хоча було складно з'ясувати напевно, чи є справжніми суми коштів, вказані на сайтах кампаній, ми пожертвували невеликі суми на дві з них і побачили, як загальні показники зросли саме на ці суми.

Ми також поговорили з жінкою, яка, за її словами, пожертвувала 180 доларів на кампанію Александри, після чого її буквально завалили проханнями про додаткові пожертви - усі написані так, ніби їх надсилали сама Александра та її батько.

Алджін Табаса з Філіппін розповіла нам, що її син Халіль захворів невдовзі після свого сьомого дня народження.

"Коли ми дізналися, що це рак, здавалося, ніби весь мій світ розсипався", - каже вона.

Алджін розповідає, що лікування в їхній місцевій лікарні в місті Себу просувалося повільно, і вона писала всім, кому тільки могла, у пошуках допомоги. Одна людина звела її з місцевим бізнесменом на ім'я Рхої Їнсьєрто, який попросив відео з Халілем - озираючись назад, Алджін усвідомлює, що це, по суті, було своєрідне "прослуховування".

Згодом у грудні 2022 року з Канади приїхав ще один чоловік, який представився як "Ерез". Він заплатив їй гонорар за зйомку наперед, каже вона, пообіцявши додатково 1 500 доларів на місяць, якщо фільм збиратиме багато пожертв.

За словами Алджін, Ерез режисерував зйомки відео з Халілем у місцевій лікарні, раз по раз вимагаючи перезнімати сцени - уся зйомка тривала 12 годин.

Через кілька місяців, за словами родини, вони так і не дізналися, як спрацювало відео. Алджін написала Ерезу, і той відповів, що відео "не було успішним".

"Тож, як я це зрозуміла, відео просто не зібрало жодних грошей", - каже вона.

Але ми повідомили їй, що станом на листопад 2024 року кампанія, за наявними даними, зібрала 27 000 доларів - і досі залишається онлайн.

"Якби я знала, які гроші ми зібрали, я не можу не думати, що, можливо, Халіль був би ще тут, - каже Алджін. - Я не розумію, як вони могли так з нами вчинити".

Коли ми запитали про його роль у зйомках, Рхої Їнсьєрто заперечив, що радив родинам голити дітям голови для зйомок, і сказав, що не отримував жодної оплати за пошук сімей.

Він заявив, що "не мав жодного контролю" над тим, що відбувалося з коштами, і не підтримував контакту з родинами після дня зйомок. Коли ми повідомили йому, що вони не отримали жодних грошей з кампаній, він сказав, що "спантеличений" і йому "дуже шкода ці родини".

У реєстраційних документах Chance Letikva не фігурує жодної особи на ім'я Ерез. Однак дві з кампаній, які ми розслідували, також просувала інша організація під назвою Walls of Hope, зареєстрована в Ізраїлі та Канаді. У документах директором у Канаді зазначений Ерез Хадарі.

Опубліковані в інтернеті фотографії показують його на єврейських релігійних заходах на Філіппінах, у Нью-Йорку та Маямі. Ми показали їх Алджін, і вона сказала, що це та сама людина, з якою вона зустрічалася.

Ми запитали Хадарі про його участь у кампанії на Філіппінах. Він не відповів.

Ми відвідали й інші родини, чиї кампанії були або організовані Хадарі, або пов'язані з ним, - одну в віддаленій корінній громаді в Колумбії та ще одну в Україні.

Як і у випадку з Халілем, з родинами зв'язувалися місцеві посередники, пропонуючи допомогу. Дітей знімали на відео та змушували плакати або імітувати сльози за символічну плату, але жодних подальших коштів вони так і не отримали.

У місті Сукре на північному заході Колумбії Серхіо Каре розповів, що спочатку відмовився від такої допомоги. За його словами, до нього звернулася жінка на ім'я Ісабель, яка запропонувала фінансову підтримку після того, як у його восьмирічної доньки Ани діагностували злоякісну пухлину мозку.

Але, каже Серхіо, Ісабель прийшла шукати його до лікарні, де лікували Ану, разом із чоловіком, який заявив, що працює в міжнародній неурядовій організації.

Опис цього чоловіка, який надав Серхіо, збігався з описом Ереза Хадарі - згодом він упізнав його на фотографії, яку ми йому показали.

"Він дав мені надію... У мене не було жодних грошей на майбутнє", - сказав він.

Вимоги до родини не закінчилися зйомками.

Ісабель, за словами Серхіо, продовжувала телефонувати й вимагати нові фотографії Ани в лікарні. Коли Серхіо не відповідав, Ісабель почала писати самій Ані - голосові повідомлення, які ми чули.

Ана сказала Ісабель, що більше не має фотографій, які могла б надіслати. Ісабель відповіла: "Це дуже погано, Ано, дуже погано".

У січні цього року Ана - яка тепер уже повністю одужала - спробувала з'ясувати, що сталося з обіцяними коштами.

"Той фонд зник, - сказала їй Ісабель у голосовому повідомленні. - Твоє відео так ніколи й не завантажили. Ніколи. З ним нічого не зробили, чуєш?"

Але ми бачили, що відео було опубліковане і, станом на квітень 2024 року, судячи з усього, зібрало майже 250 000 доларів.

У жовтні нам вдалося переконати Ісабель Ернандес поговорити з нами по відеозв'язку.

Вона пояснила, що подруга з Ізраїлю познайомила її з кимось, хто пропонував роботу для "фонду", який нібито хотів допомагати дітям із раком. Назвати, на кого саме вона працювала, Ісабель відмовилася.

За її словами, їй сказали, що була опублікована лише одна з кампаній, в організації яких вона допомагала, і що вона не мала успіху.

Ми показали Ісабель, що насправді були завантажені дві кампанії - одна з них, за наявними даними, зібрала понад 700 000 доларів.

"Мені потрібно вибачитися перед [родинами], - сказала вона. - Якби я знала, що насправді відбувається, я не змогла б брати участь у чомусь подібному".

Тим часом в Україні ми з'ясували, що людина, яка звернулася до матері хворої дитини, насправді працювала в місці, де знімали відео для кампанії.

Тетяна Халявка організувала зйомку з п'ятирічною Вікторією, яка хворіє на рак мозку, у клініці Angelholm у Чернівцях.

В одному з дописів у Facebook, пов'язаних із кампанією Chance Letikva, зображені Вікторія та її мати Олена Фірсова, які сидять на ліжку.

"Я бачу ваші зусилля, спрямовані на порятунок моєї доньки, і це глибоко зворушує нас усіх. Це перегони з часом, щоб зібрати суму, необхідну для лікування Вікторії", - йдеться в підписі.

Олена каже, що ніколи не писала і навіть не промовляла цих слів та не мала жодного уявлення про те, що кампанія була опублікована.

За наявними даними, вона зібрала понад 280 000 євро.

Нам повідомили, що Тетяна відповідала за рекламу та комунікації в Angelholm.

Нещодавно клініка повідомила BBC, що не надавала дозволу на зйомки на своїй території, додавши: "Клініка ніколи не брала участі і не підтримувала жодних фандрейзингових ініціатив, організованих будь-якою організацією".

Angelholm також заявила, що припинила трудові відносини з Тетяною Халявкою.

Олена показала нам контракт, який її попросили підписати.

Окрім гонорару за зйомку в розмірі 1 500 доларів, отриманого родиною в день зйомок, у ньому йшлося, що вони мають отримати 8 000 доларів після досягнення цілі зі збору коштів. Однак сума цієї цілі в документі залишалася порожньою.

У контракті була вказана адреса Chance Letikva в Нью-Йорку. На сайті організації є ще одна - у Бейт-Шемеші, приблизно за годину їзди від Єрусалима. Ми поїхали за обома адресами, але не знайшли жодних ознак її діяльності.

Також ми з'ясували, що Chance Letikva, ймовірно, є лише однією з багатьох подібних організацій.

Чоловік, який знімав кампанію Вікторії, сказав нашій продюсерці - яка видавала себе за подругу хворої дитини, - що працює й для інших подібних організацій.

"Щоразу це інша, - сказав чоловік, який представився Олегом. - Не хочу так казати, але вони працюють десь як конвеєр".

За його словами, "близько десятка подібних компаній" запитували "матеріал", і він назвав дві з них - Saint Teresa та Little Angels, обидві зареєстровані у США.

Коли ми перевірили їхні реєстраційні документи, то знову знайшли ім'я Ереза Хадарі.

Наразі незрозуміло, куди поділися гроші, зібрані нібито для дітей.

Через понад рік після зйомок Вікторії її мати Олена зателефонувала Олегу, який, схоже, в інтернеті використовує ім'я Алекс Коен, щоб це з'ясувати. Невдовзі після цього, за її словами, хтось із Chance Letikva подзвонив і повідомив, що пожертви були витрачені на рекламу.

Те саме Хадарі сказав Алджін, матері Халіля, коли вона телефоном поставила йому це питання.

"Є витрати на рекламу. Тож компанія зазнала збитків", - сказав Хадарі, не надавши жодних доказів на підтвердження цих слів.

Експерти з благодійності повідомили нам, що витрати на рекламу не повинні перевищувати 20% від загальної суми, зібраної кампаніями.

Людина, яка раніше працювала над залученням дітей для кампаній Chance Letikva, пояснила, як відбирають тих, хто з'являється у відео.

За її словами, її просили відвідувати онкологічні клініки. Вона говорила на умовах анонімності.

"Вони завжди шукали гарних дітей зі світлою шкірою. Дитині мало бути від трьох до дев'яти років. Вона мала добре говорити. Вона мала бути без волосся", - розповіла вона нам.

"Вони просили мене надіслати фотографії, щоб перевірити, чи підходить дитина, і я надсилала їх Ерезу", - додала ця людина.

Вона також повідомила, що Хадарі потім пересилав фотографію ще комусь в Ізраїлі, чиє ім'я їй не відоме.

Що стосується самого Хадарі, ми намагалися знайти його за двома адресами в Канаді, але безуспішно.

Він відповів на одне голосове повідомлення, яке ми йому надіслали, - із запитанням про гроші, які, за наявними даними, збирали через краудфандинг, - заявивши, що організація "ніколи не була активною", не уточнивши, яку саме організацію має на увазі.

На подальше голосове повідомлення та лист із викладом усіх наших запитань і звинувачень він не відповів.

Кампанії, створені Chance Letikva для двох дітей, які померли, - Халіля та мексиканського хлопчика на ім'я Ектор, - досі, схоже, приймають пожертви.

Американський підрозділ Chance Letikva, ймовірно, пов'язаний із новою організацією під назвою Saint Raphael, яка запустила ще більше кампаній - принаймні дві з них, схоже, були зняті в клініці Angelholm в Україні, оскільки на відео видно характерні дерев'яні панелі та уніформу персоналу клініки.

Олена, мати Вікторії, каже, що в її доньки діагностували ще одну пухлину мозку. Вона говорить, що її шокували результати нашого розслідування.

"Коли твоя дитина… балансує на межі життя, а хтось десь на цьому заробляє гроші... Це огидно. Це криваві гроші", - каже вона.

BBC зв'язалася з Тетяною Халявкою та Алексом Коеном, а також з організаціями Chance Letikva, Walls of Hope, Saint Raphael, Little Angels і Saint Teresa, запропонувавши їм відповісти на висунуті проти них звинувачення. Жоден із них не відповів.

Управління з питань корпорацій Ізраїлю, яке наглядає за некомерційними організаціями країни, повідомило нам, що якщо воно матиме докази того, що засновники використовують організації як "прикриття для незаконної діяльності", їм можуть відмовити у реєстрації в Ізраїлі, а засновнику можуть заборонити працювати в цьому секторі.

Британський регулятор Charity Commission радить тим, хто хоче робити пожертви на благодійність, перевіряти, чи зареєстровані відповідні організації, а у разі сумнівів звертатися до відповідного регулятора зі збору коштів.

Над матеріалом працювали: Нед Девіс, Трекс Сафлор, Хосе Антоніо Лусіо, Альмудена Гарсія-Паррадо, Віталія Козменко, Шаккед Ауербах, Том Цур Вісфельдер, Катя Малофєєва, Анастасія Кучер, Алан Пулідо та Ніл Маккарті