Східне партнерство: стан справ перед самітом у Ризі

Ризький саміт Східного партнерства 21-22 травня стане першим після зустрічі у Вільнюсі в листопаді 2013 року, яку коментатори називали провальною.

Саме тоді, у столиці Литви, стало остаточно зрозуміло, що керівництво України, тоді ще очолюване Віктором Януковичем, не планує підписувати Угоду про Асоціацію. Через півроку цей документ Україна таки підписала, щоправда, з іншим президентом, без шматка території і військовим конфліктом на сході.

У період між двома самітами дві інші учасниці Східного партнерства, Грузія та Молдова, також підписали подібні угоди. Але в останні роки експерти заговорили про кризу самого формату Східного партнерства. Проблеми з тим, яким чином співіснувати зі своїми сусідами, побачили і в Брюсселі: у березні ЄС заявив про плани реформувати свою політику сусідства.

ВВС спробувала відповісти на основні питання про саму ініціативу Східного партнерства та про те, чого варто очікувати від саміту в Ризі.

1. Що таке Східне партнерство, як воно співвідноситься з Європейською політикою сусідства і що дає учасникам?

Східне партнерство - це ініціатива, започаткована в 2009 році, яка поширюється на шість країн: Україну, Білорусь, Грузію, Молдову, Азербайджан та Вірменію. Мета проекту - поглиблення співпраці з цими країнами в різних сферах, а також сприяння їх процвітанню і стабільності. Як правило, йдеться про політичну асоціацію, економічне зближення (зони вільної торгівлі), а також про візову лібералізацію (аж до безвізового режиму). ЄС також виділяє гроші (десятки мільйонів євро) на підтримку різних програм у країнах партнерства.

Східний напрямок в цьому не унікальний. Європейський Союз ще у 2004 році заснував Європейську політику сусідства (ЄПС), яка поширюється на 16 держав-сусідів Союзу. Як стверджують в Євросоюзі, ЄПС - це переважно двостороннє співробітництво, тоді як Східне партнерство - багатостороння ініціатива. Обидва проекти доповнюють один одного. Майже всі держави Східного партнерства беруть участь в ЄПС, єдиний виняток - Білорусь.

2. Чи передбачає Східне партнерство членство в ЄС?

У документах самого ЄС цей формат називається "наближення до ЄС", і ніяких згадок про можливі перспективи членства для держав Східного партнерства там немає. Три з шести країн ініціативи, Україна, Грузія та Молдова, заявляють про бажання в майбутньому приєднатися до ЄС. Але справа в тому, що з самого початку цей проект не передбачав членства, йшлося лише про те, щоб зміцнити і стабілізувати ситуацію біля кордонів ЄС і мати там передбачуваних і надійних партнерів.

3. Які стосунки у Східного партнерства з Росією?

Європейський Союз за кожної нагоди наголошує, що ініціатива жодною мірою не є антиросійською. ЄС також говорить про те, що для успіху проекту, його учасникам, а це держави, які мають давні та глибокі зв'язки з Москвою, необхідні хороші відносини з Росією.

Але в Москві проект розцінюють інакше. Наприклад, наприкінці квітня офіційний представник міністерства закордонних справ Росії Олександр Лукашевич заявив, коментуючи саміт в Ризі: "Принципово те, що сенс партнерства має яскраво виражену антиросійську спрямованість".

"Вже очевидно, що наша реакція буде досить жорсткою і принциповою, оскільки ми бачимо, куди рухається це партнерство і які відтінки воно набуває з боку учасників цієї програми", - цитували Лукашевича російські агентства 24 квітня, за місяць до саміту.

Росія також заявляє, що бачить загрози для свого ринку від зон вільної торгівлі своїх сусідів з Європейським Союзом і тому вводить різноманітні додаткові бар'єри, які в ЗМІ давно назвали "торговими війнами".

4. Чому виникла теза про кризу Східного партнерства?

Три з шести країн ініціативи (Україна, Молдова і Грузія) вже підписали угоди про асоціацію і знаходяться на різних етапах їх реалізації. Але три інші країни (Азербайджан, Вірменія і Білорусь) не зацікавлені в такому співробітництві і шукають інші формати. Більше того, хоч Україна і підписала угоду, але шлях до неї був дуже тернистим.

Одним з найбільш кризових моментів був минулий саміт Східного партнерства, який пройшов в 2013 році у Вільнюсі. Ключовою подією саміту мало стати підписання Угоди про асоціацію України з ЄС, до якого готувалися кілька років. Але в останній момент уряд Віктора Януковича відмовився від Угоди, відклавши її на невизначений термін. Прихильники зближення України з ЄС заговорили про тиск на Київ з боку Росії, яка побачила загрозу для себе в поглибленні співробітництва України з ЄС.

Незадовго до саміту у Вільнюсі від Угоди про асоціацію відмовилася Вірменія, обравши для себе поглиблення співпраці в рамках Євразійського союзу, проекту Володимира Путіна. Всі ці події поставили під сумнів успішність Східного партнерства і привабливість співробітництва з ЄС для країн колишнього СРСР, які економічно і політично тісно пов'язані з Росією.

5. Що експерти говорять про причини кризи Східного партнерства?

Європейський Союз стверджує, що не бачить проблеми в тому, наскільки різні країни об'єднує ініціатива. Але експерти вважають це однією з причин невдач "Східного партнерства". Томас де Вааль і Річард Янгс з центру Карнегі-Європа вважають помилковим об'єднання шести країн в єдиний проект, "тільки на основі факторів географії і близькості до Росії".

У статті "Реформа як стійкість: порядок денний для Східного партнерства" вони пишуть, що необхідно визначити індивідуальні цілі для кожної країни, виходячи з їхніх власних політичних цілей (наприклад, чи хоче країна вступити до ЄС або її цікавить тільки співробітництво).

На думку доцента Естонського державного коледжу оборони Вільяра Вебеля, політика сусідства Євросоюзу будувалася виключно на ідеї партнерства і не враховувала можливу конкуренцію країн у регіоні або навіть військову боротьбу. Причому, на думку аналітика, йдеться не тільки про фактор Росії, але і про те, що біля південних кордонів ЄС з'явилася войовнича "Ісламська держава", на яку також потрібно реагувати. У самому Євросоюзі немає єдності щодо того, яка проблема є першочерговою: одним країнам географічно ближчі і небезпечніші безперервні бойові дії на сході України, іншим - захоплення ІД нових територій і величезний потік біженців.

Вільяр Вебель вважає, що необхідно переглянути основи політики ЄС, а також чітко визначитися з тим, що ЄС може запропонувати своїм сусідам: кому - можливе членство, а кому - більше співпраці. І на основі цього - перегрупувати держави, що беруть участь в ініціативах ЄС. Більше того, експерт закликає обмежити зусилля з внутрішнього соціального реформування тих країн, яких не цікавить навіть потенційне членство в ЄС.

6. Чого очікують від ризького саміту країни-учасниці Східного партнерства?

Саміт проходить в Ризі, оскільки саме ця країна зараз головує в Євросоюзі. Всі країни Балтії дуже стурбовані конфліктом в Україні та прямо говорять про роль Росії в його розпалюванні (Москва це постійно спростовує), а також про ризики у сфері безпеки для себе.

Україна в Ризі сподівається на чітке запевнення в тому, що нехай і в далекій перспективі, але Брюссель бачить Україну членом Європейського Союзу. Також Київ сподівається почути конкретні терміни запровадження безвізового режиму України з ЄС (у заявах українського міністерства закордонних справ фігурувала дата 1 січня 2016).

Грузія також сподівається на конкретику в термінах запровадження безвізового режиму з Євросоюзом. За словами міністра закордонних справ Грузії Тамари Беручашвілі, країна вже виконала всі технічні вимоги. Разом з Молдовою, в якій вже діє безвізовий режим з ЄС, Тбілісі сподівається на наступні етапи співпраці. Експерти центру Карнегі-Європа в статті "Реформа як стійкість: порядок денний для Східного партнерства" припускають, що може йтися про якусь форму "угоди про поетапне членство".

Естонський експерт Вільяр Вебель вважає не дуже ймовірним те, що Україна отримає якусь чітку європерспективу, враховуючи конфлікт на її території, але більш вірогідним він це вважає для Молдови.

"Я думаю, що Україна сприйме як хороший знак, якщо Молдова першою отримає якесь заохочення. Це буде знаком того, що якщо одна країна може отримати це, то в наступному році і ви можете отримати це", - сказав пан Вебель ВВС.

Азербайджан, як сказано в заяві міністра закордонних справ Ельмара Маммадьярова від 20 квітня, сподівається на зміцнення стратегічного партнерства з ЄС в енергетиці, економіці та у сфері міграції (Баку і ЄС раніше підписали угоду про спрощення візового режиму).

Вірменія також говорить у своїх заявах про більш глибоку "співпрацю з ЄС", не вживаючи слова "членство". У заяві вірменського МЗС від 15 травня сказано, що Єреван розробляє нову правову основу відносин з ЄС, "враховуючи наші зобов'язання в інших інтеграційних форматах".

Білорусь, хоч і бере участь у саміті, але особливих очікувань з ним не пов'язує. При цьому Мінськ не раз заявляв, що вважає Східне партнерство не найвдалішим механізмом співпраці з ЄС.

Аналітики від ризького саміту очікують нового імпульсу у розвитку ініціативи, а головне - в її реформуванні.

"Однак в останні місяці рівень амбіцій ЄС стає все більш неясним, а також зростають сумніви в тому, що країни-учасниці проявлять хоробрість у столиці Латвії. Серед урядів домінують інерція і геостратегічна обережність", - вважають Томас де Вааль і Річард Янгс з центру Карнегі - Європа.