"Мілітаризація" виборчих програм: ядерна зброя та партизани

Тема армії та національної безпеки на цьогорічних парламентських виборах є однією з ключових у виборчих програмах усіх головних учасників кампанії.

Всі політики обіцяють модернізувати армію та збільшувати соціальне забезпечення військовослужбовців.

Також серед питань, яких торкаються кандидати в депутати: вступ чи не вступ до НАТО, відновлення ядерного арсеналу України, інформаційна безпека країни та підготовка партизанів.

Експерти кажуть, що мілітаризація програм є відповіддю на виклики, які постали перед Україною, але вбачають у цьому і загрози.

"Мілітаризація" програм

Очікувано можна говорити про відчутну "мілітаризацію" передвиборчої риторики українських політиків.

Наприклад, у "Блоці Порошенка" колишню оборонну політику називають "часами невиправданого пацифізму". "Зміцнення обороноздатності країни має стати загальнонаціональною справою, ділом всіх і кожного", - вважають у пропрезидентській партії.

Ще далі йдуть у Радикальній партії Олега Ляшка, де обіцяють "створити потенційні партизанські загони і підготувати цивільне населення до оборони великих міст".

У "Громадянській позиції" Анатолія Гриценка систему територіальної оборони планують зробити одним з елементів системи захисту країни - поруч з контрактною армією та військовим резервом постійної готовності. "Самопоміч" також проводитиме військову підготовку для резерву армії у випадку своєї перемоги.

"Правий сектор" у своїй програмі обіцяє одразу ввести воєнний стан, а "Батьківщина" - організувати Ставку Верховного Головнокомандувача, через яку президент буде керувати обороною.

"Свобода" ж хоче обмежити режим воєнного стану лише територією бойових дій та паралельно запровадити "систему загального військового вишколу громадян".

Розвиток армії

Незалежно від ідеології та політичних поглядів, партії обіцяють розвивати і модернізувати Збройні сили України.

У абсолютній більшості виборчих програм йдеться про суттєве збільшення видатків на армію. Щоправда, конкретизації того, як саме зросте бюджетна підтримка українських військ, не наводиться.

Лише "Свобода" говорить про збільшення фінансування збройних сил до 5% ВВП (те саме обіцяє президент Петро Порошенко у своїй "Стратегії 2020") та покриття видатків на оборону "за рахунок оподаткування надприбутків олігархів".

Ще один обов'язковий пункт всіх виборчих програм - покращення соціального захисту військовослужбовців та учасників бойових дій.

Тут обіцянки коливаються від традиційних "забезпечення військовослужбовців житлом, гідним рівнем життя і соціальними гарантіями" (КПУ) до "надання необхідного медичного обслуговування, протезування своїм героям, і за забезпечення житлом, надання соціальних гарантій родинам тих, хто загинув у боях за Україну" ("Народний фронт").

Змінювати Воєнну доктрину України планують у партії Тігіпка "Сильна Україна" та "Народному фронті" (останні пропонують визначити там Росію як "державу-агресора").

Вступ до НАТО та ядерна зброя

Про вступ до Північноатлантичного альянсу прямо говорять у "Громадянській позиції" Гриценка, "Народному фронті" і "Свободі", а "Батьківщина" навіть пропонує провести референдум про вступ до НАТО одночасно з парламентськими виборами 26 жовтня 2014 року.

"Правий сектор" у своїй програмі говорить лише про "взаємодію" з НАТО, а партія "Самопоміч" - про "відмову від позаблокового статусу".

Водночас КПУ традиційно категорично виступає проти Північноатлантичного альянсу та "за відновлення добросусідських і братерських відносин з державами СНД, найперше з Росією, Білорусією і Казахстаном". Дотримуватися нейтралітету і позаблокового статусу України обіцяють і в "Опозиційному блоці".

"Блок Порошенка", Радикальна партія Ляшка та партія Тігіпка "Сильна Україна" тему воєнних блоків обходять стороною.

Натомість Радикальна партія обіцяє відновити ядерний арсенал України. Те саме своїм виборцям пропонують у "Правому секторі".

Інформаційна безпека

Новим пунктом безпекової частини виборчих програм українських партій стало забезпечення інформаційної безпеки.

Законодавчо захищати національний інформаційний простір зобов'язуються "Самопоміч", "Правий сектор" та "Народний фронт".

А "Громадянська позиція" Гриценка хоче створювати "ефективну систему інформаційної та кібернетичної безпеки країни, з опорою на новітні розробки вітчизняного ІТ-сектору".

Технологія чи прагнення реформ?

Використання військової тематики у виборчих програмах та залучення військовослужбовців до виборчих списків зараз одночасно є і політичною технологією, і реальним прагненням політиків змінити армію, вважають політичні експерти.

Директор соціально-інжинірингового агентства "Гайдай.Ком" Сергій Гайдай розповідає: "Сьогодні сама ситуація диктує - Україна не виживе, якщо не реформуватиме армію та не стане по-справжньому мілітарною країною".

Він додає, що залучення військовослужбовців до політики є позитивним моментом та дозволить сформувати нову національну еліту.

"Раніше у нас в політику партократи (йшли - Ред.), потім – великі бізнесмени і бандити. А треба, щоб туди йшли громадські діячі і військові. Саме вони найбільш зорієнтовані на захист національних інтересів, для чого політика, власне, й існує", - каже Сергій Гайдай.

Політтехнолог, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу "Berta Communications" Тарас Березовець відзначає, що партії підлаштовуються під позитивні зміни у ставленні суспільства до армії.

"Політики використовують військових для збільшення своєї політичної капіталізації", - говорить експерт.

Водночас, на його думку, залучення військових з бойовим досвідом до політики містить у собі і певні загрози. Зокрема йдеться про небезпеку повторення подій 1999 року у вірменському парламенті, коли ветерани карабаської кампанії у будівлі парламенту вбили 8 депутатів та урядовців.

"Військовослужбовці - це люди, які дуже швидко мислять та діють. Тому у випадку появи в новому парламенті "тушок" лише їх побиттям справа, ймовірно, не обмежиться", - підсумовує Тарас Березовець.