"Віднесені привидами". У чому магія найвідомішого твору Міядзакі, якому вже 20 років

Нагороджена "Оскаром" анімаційна стрічка популяризувала жанр японського аніме у всьому світі та не втрачає своєї актуальності донині.

"Віднесені привидами" - повнометражний анімаційний фільм-аніме японського режисера Хаяо Міядзакі 2001 року, який здобув "Оскара".

Разом із 10-річною Чіхіро, головною героїнею мультика, глядач потрапляє у зачарований світ духів, чаклунок і надприродних сил.

Під час переїзду до нового будинку батьки дівчинки заблукали у таємничому лісі.

Поки Чіхіро досліджує околиці, її мати й батько під дією чаклунських чар перетворюються на свиней. Щоби врятувати їх, дівчинка вирушає у дивне місто, яке у сутінках заповнюють химерні створіння.

"Віднесені привидами", звичайно, не перша японська анімація, яка здобула всесвітню славу. У 1961 році в американський прокат вийшли "Чарівний хлопчик" і "Казка про білу змію" токійської студії Toei Animation.

Цілі покоління дітей у всьому світі виросли на серіалах-аніме, від науково-фантастичної "Команди учених-ніндзя "Гатчаман" до покемонів.

Вихід на екрани антиутопії "Акіра" (1988) режисера Кацухіро Отомо відновив масовий інтерес до аніме.

Втім, мало якому фільму цього жанру вдавалося залишатися на піку популярності впродовж кількох десятиліть, як це сталося з "Віднесеними привидами".

Його магія, вочевидь, складається з уваги до тем екології й надприродних сил, а також надзвичайної людяності і теплоти, притаманної роботам Міядзакі, які й сьогодні знаходять жвавий відгук у серцях глядачів.

Сама назва студії Хаяо Міядзакі "Гіблі" пов'язана з силами природи. Слово "гіблі" італійсько-арабського походження й означає "гарячий пустельний вітер".

За словами письменника й фахівця з японського аніме Джонатана Клементса, здобуття "Віднесеними привидами" "Оскару" пробудило інтерес кіноіндустрії, яка "роками нехтувала японською анімацією".

Врешті-решт кінокомпанії почали купувати права на показ японських аніме, а студія "Дісней" зміцнила своє дистриб'юторське партнерство з "Гіблі", яке вона підписала кількома роками раніше.

Усе це сприяло популярності фільмів-аніме за межами їхньої батьківщини.

"Віднесені привидами" продовжують тему втручання людини в природу, до якої Міядзакі повертається у багатьох своїх фільмах.

Природа у нього наділена внутрішньою магією, тоді як людей він часто зображує безжалісними і жадібними до наживи.

"Для Міядзакі тема екології також тісно пов'язана з правом дітей залишатися дітьми, що стає дедалі складнішим у сучасному світі. Про це йдеться у мультфільмі 1988 року "Мій сусід Тоторо" й у "Віднесених привидами".

Чіхіро хоче бути просто нормальною дівчинкою, але більше не знає, що це означає, дивлячись, як її батьки піддаються спокусі й жадібності.

У синтоїстських традиціях Міядзакі зображує природу як царство духів. А діти в його фільмах набагато мудріші за дорослих.

Такими вони зображені у його дебютному фільмі 1978 року "Майбутній хлопчик Конан", в екранізації манги "Навсікая з Долини Вітрів" (1984) та "Принцесі Мононоке" (1997).

Сам Міядзакі не завжди оптимістично висловлювався про майбутнє Землі. В інтерв'ю The New Yorker 2005 року він заявив: "Наш світ може раптово опинитися під водою і людство зникне! Один експерт сказав мені, що якщо ми не скоротимо масове споживання, в нас лишиться не більше 50 років".

"Я сподіваюся, що проживу ще 30 років і побачу, як море поглине Токіо, а Мангеттен опиниться під водою... Гроші і людські забаганки більше не матимуть значення, й дика природа зрештою переможе".

Утім, як ми бачимо в його фільмах, надія на позитивні перетворення завжди є, а його "лиходії" часто не такі однозначні.

У "Віднесених привидами" Чіхіро заводить дружбу з таємничим "хлопчиком-драконом", влаштовується на роботу до відьми Юбаби, яка краде її ім'я та особистість.

В одній із ключових сцен Чіхіро допомагає викупатися незграбному "смердючому духу". Він виявляється священним річковим духом, який постраждав від забруднення.

Чіхіро - єдина, хто ставиться до нього зі співчуттям.

Міядзакі згадував, як у дитинстві допомагав очистити місцеву річку від сміття, серед якого був навіть старий велосипед. Його вразило, як води річки знов стали прозорими і незайманими.

Цікаво, що іменем іншого улюбленого героя Міядзакі й талісмана студії "Гіблі" духа Тоторо назвали фонд охорони довкілля, який займається збереженням природи в японському регіоні Саяма-Гіллз.

На рівні очей дитини

Чарівність "Віднесених привидами" полягає й у неймовірній реалістичності деталей. Образ Чіхіро натхненний дітьми, друзями Міядзакі.

Глядач асоціює себе з головною героїнею навіть у найфантастичніших обставинах, вона також допомагає нам встановити зв'язок з дивними істотами, що її оточують, як-от Безликий або опалювач лазні дідусь Камадзі.

У фільмах Міядзакі закодовані цілі шари смислів. Наприклад, "дорослі перетворюються на свиней, коли втрачають свої мрії і загрузають у неважливих, матеріальних речах, вважаючи, що в них і є сенс життя", - пояснює Клементс.

Частково закладені сенси втрачаються у перекладі. У сцені, коли Чіхіро з батьками бродить вулицями занедбаного міста, моторошне відчуття створюють вивіски крамниць. Тут не оптика, а "магазин очних яблук", не м'ясо, а "свіжі". Японського глядача це місто починає лякати ще до настання сутінок.

"Коли я спитав японців, що саме їх лякає, ніхто не міг відповісти. Але коли ми почали роздивлятися кадр за кадром, вони раптом зрозуміли, що задній план містить чимало підсвідомих натяків, які навіть носій мови може не одразу зрозуміти", - пояснює Клементс.

"Камера знімає знизу, наче це погляд дитини. Дорослі височіють над глядачами, ми можемо за них сховатися. В аніме такий принцип зйомки застосовують дуже рідко. У мультфільмах зазвичай весь світ на одному рівні з очима дитини. Міядзакі порушує цей принцип".

Коли я вперше побачила "Віднесених привидами", я вже була дорослою, але переглядаючи фільм нещодавно, я раптом відчула себе маленькою і безпорадною - як Чіхіро у хаотичному світі духів.

Міядзакі створює відчуття напруги за допомогою "навмисної порожнечі", як він пояснював в інтерв'ю американському кінокритику Роджеру Еберту. "Якщо дія безперервна, якщо в ній взагалі немає місця диханню, це - метушливість. Але якщо зробити паузу, то напруга переростає в ширший вимір".

Сьогодні "Віднесені привидами" надихають інтернет-меми, як-от незабутня серія з американським політиком Берні Сандерсом у масці, який сидить поруч із Чіхіро та Безликим у потягу.

За сюжетом мультфільму незабаром вийде театральна вистава, створена британським режисером і сценаристом Джоном Кейрдом.

"Я думаю, що фільми Міядзакі не лише вхопили дух часу кінця XX століття, коли глядачі почали усвідомлювати проблеми навколишнього середовища, але вони зберегли свою актуальність і для міленіалів, які живуть у світі, який вже зруйновано", - каже доктор Клементс.

"Режисер іншого японського аніме "Дитя погоди" (2019) Макото Сінкай влучно зауважив, "я не можу зробити так, щоб герой врятував світ, адже реальний світ врятувати вже неможливо".

"На його думку, було б нечесно показувати юним глядачам, що є інші варіанти, окрім як навчитися справлятися з тією шкодою, яку завдало світу людство".

"Я думаю, що фільми Міядзакі все ж таки більш оптимістичні. Він вірить, що можна розпочати хоча б з того, щоб посадити дерево, і заохочує інших це зробити", - додає Джонатан Клементс.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--