Ведучий ВВС: відповіді Пєскова не шокували мене

Стівен Сакур

Відомий британський тележурналіст, ведучий програми ВВС HARDtalk Стівен Сакур днями взяв два інтерв'ю, які викликали велику зацікавленість у Росії - з прес-секретарем російського президента Дмитром Пєсковим і міністром закордонних справ Сергієм Лавровим.

Читачі Російської служби ВВС через Facebook поставили свої запитання Стівену Сакуру. Ми наводимо його відповіді нижче.

  • Пєсков про доповідь MH17: "Ми не бачили жодних доказів"
  • STY45212837Лавров відмовився вибачитися за збитий МН17Лавров відмовився вибачитися за збитий МН17За словами російського міністра закордонних справ, Кремль хоче дочекатися остаточних результатів розслідування, оскільки воно ще не завершене.2016-09-30T16:24:26+03:002016-09-30T16:34:46+03:002016-09-30T16:34:46+03:002016-10-01T09:53:02+03:00PUBLISHEDuktopcat2

STY45212837Лавров відмовився вибачитися за збитий МН17Лавров відмовився вибачитися за збитий МН17За словами російського міністра закордонних справ, Кремль хоче дочекатися остаточних результатів розслідування, оскільки воно ще не завершене.2016-09-30T16:24:26+03:002016-09-30T16:34:46+03:002016-09-30T16:34:46+03:002016-10-01T09:53:02+03:00PUBLISHEDuktopcat2Ельдар Смирнов: Які відчуття охопили Вас після інтерв'ю з Пєсковим? Ви не були шоковані його спритністю?

Стівен Сакур: Я не був шокований відповідями Пєскова. Він дуже досвідчений прес-секретар і майстер в області маніпулювання словами. Він прекрасно вміє відстоювати свою позицію. Путін не дарма довіряє йому.

Яна Ісраелян, грузинська журналістка: Як Ви чините в разі, якщо респондент небагатослівний, відповідає скупо і коротко, запас підготовлених запитань вичерпано, а до кінця ефіру ще залишається час?

СС: У мене ніколи не вичерпуються запитання! Я вважаю, що з плином інтерв'ю у журналіста повинні виникати все нові питання і теми - навіть якщо у співрозмовника немає бажання говорити докладно на початку, з часом його почуття і переконання все одно так чи інакше проявляються.

Владислав Ільїн: Чи було таке, що Ви хотіли поставити людині запитання, але було ніяково, непристойно, соромно, страшно запитувати людину про це. І зрештою, запитання так і не прозвучало. Чи ви ніколи не були в такій ситуації?

Якщо людина дає ухильні відповіді, уникає відповіді, то в яких випадках треба її "добивати", "дотискати" наступними запитаннями, а коли треба облишити спроби вичавити конкретну відповідь на порушене запитання і переходити до наступного?

І чи дивилися Ви серіал "Ньюзрум" про тележурналістів?

СС: Якщо я відчуваю, що запитання буде сприйнято як недоречне або грубе, я не ставлю його, звичайно. Але якщо Ви запитуєте, чи відмовляюся я від запитання, яке може зачепити почуття співрозмовника, - то ні. Принаймні, в тих випадках, коли я беру інтерв'ю у політиків чи громадських діячів, яких треба виводити на чисту воду.

Якщо ж я розмовляю з людиною, яка пережила особисту трагедію, наприклад, з колишнім заручником або родичем жертви страшного злочину, я, зрозуміло, думаю про те, чи виправдане моє вторгнення в область болісних переживань і спогадів...

Але дуже важливо вміти домагатися прямої відповіді на пряме запитання. Я можу повторювати своє запитання доти, поки аудиторія переконається, що мій співрозмовник просто не бажає відповідати на нього. У цьому випадку глядачі можуть самі зробити висновки.

Ні, я ніколи не дивився серіал "Ньюзрум".

Едуард Руденко: Чи ставили Ви владі Нідерландів запитання, чому їхні громадяни полетіли в район бойових дій, де перед цим збивали літаки і буквально за день до трагедії з МН17 був збитий Ан-26?

СС: Я не брав інтерв'ю у голландських представників з приводу інциденту з рейсом MH17. Відверто кажучи, я вважаю, що на подібні запитання має відповідати російська влада.

Сергій Клізардін: Це інтерв'ю - лише один крок у процесі розслідування катастрофи і покарання винних. Незабаром будуть інші кроки. Як Ви оцінюєте позицію Пєскова? Як Ви гадаєте, які подальші кроки зробить Росія? Як ще Росія може протидіяти покаранню винних?

СС: Я вважаю, що російський уряд продовжить тягнути час, стверджуючи, що висновки доповіді носять попередній характер і що потрібні нові зусилля для остаточних висновків. Москва явно розраховує на те, що з плином часу вся це справа просто відійде в минуле.

Сангінов Парвіз: Чи збираєтеся Ви взяти інтерв'ю у Володимира Путіна? Чи є у Вас такі плани і коли можна очікувати цього?

СС: Мені б дуже хотілося взяти інтерв'ю у президента Путіна, і я передавав це бажання через Пєскова і Лаврова. Поки що позитивної відповіді від Кремля я не отримував.

В Л Буш: Чи відчуваєте Ви внутрішню нервозність, коли ваш респондент всіляко ухиляється від відповіді?

СС: Коли в програмі HARDtalk починається інтерв'ю, я зазвичай не нервуюся. Якщо виявляється, що співрозмовник уникає прямої відповіді, я намагаюся вигадати інші формулювання, щоби домогтися відповіді. Мені не завжди це вдається, але мені подобаються такі інтелектуальні виклики.

Сергій Виноградов, лікар з Петербурга: З якої Ви родини? Де і яку освіту отримали? Ваша область інтересів, крім професійної діяльності?

СС: Я виріс у родині фермера в сільській місцевості на сході Англії. Мені хотілося стати журналістом, тому що я хотів виїхати з нашого села. Займатися фермерською працею було важко. Мої батьки, слава богу, ще живі, хоча вже на пенсії. Я вивчав історію в Кембриджському і Гарвардському університетах. У мене безліч інтересів - сім'я, звичайно, спорт, особливо футбол і теніс, кіно, театр, мистецтво, і я дуже люблю працювати в саду - я вважаю, що садівництво дуже корисне для здоров'я. І ще я люблю подорожувати, особливо, якщо не потрібно ставити гострих запитань там, куди я приїжджаю.

Наташа Казмаріна: Яке враження на Вас справив Пєсков? Брехуна чи патологічного брехуна?

СС: У мої завдання не входить оголошувати про те, чи говорять мої співрозмовники правду. Я надаю своїм глядачам можливість самим зробити висновки.

Олександр Фруман: У кого би Ви хотіли взяти інтерв'ю, зокрема поміж осіб із минулого?

СС: У мене безліч запитань до тріумвірату ХХ століття - Сталіна, Гітлера і Мао.

Едвард Ваницький: Чому влада так не любить свій народ?

СС: Влада часто розбещує. Якщо політична система не базується на громадському контролі, інтереси людей можна легко ігнорувати.

Михайло Софронов: Чи не страшно вести себе так наполегливо перед такими представниками? Яке відчуття у Вас було, коли Пєсков сказав: "... у Вас немає цих документів ..."?

СС: Коли я займаюся своєю справою, то ніякого страху не відчуваю. Але я відчуваю розчарування, якщо виходжу зі студії і розумію, що хорошого інтерв'ю не вийшло.