Чи повернуть таліби Афганістан у минуле зі стратами і бідністю

"Слава Аллаху, ви прийшли", - вигукнув старий чоловік, коли ми з колегами 14 листопада 2001 року в'їхали до Кабула, пробиваючись крізь радісний натовп.

Тоді сили Північного альянсу Афганістану, які боролися з талібами та мали підтримку США та інших західних країн, зупинилися на околицях міста. Таліби просто втекли.

П'ять років найекстремальнішої релігійної диктатури закінчилися.

За часів талібів Афганістан став чорною дірою, в якій могли процвітати всілякі екстремісти.

Лише за два місяці до цього, 11 вересня 2001 року, у Нью-Йорку та Вашингтоні відбулися сплановані та керовані Усамою бен Ладеном та його рухом "Аль-Каїда" напади.

Тоді мені навіть не спадало на думку, що таліби можуть повернутися.

Тепер, звичайно, кожен шукає причини їхнього повернення. Їх легко знайти.

Уряди Хаміда Карзая та Ашрафа Гані - двох президентів Афганістану, які керували країною після талібів, - були обрані демократичним шляхом, але вони ніколи не були сильними. Корупція була системою, яка працювала найкраще.

Проте президент Гані все ще перебував би у своєму палаці, а армія б роз'їжджала у своїх дорогих західних автомобілях, якби Дональд Трамп не вирішив, що йому потрібен зовнішньополітичний успіх для виборів 2020 року.

Він думав, що припинення довготривалої війни досягне цього.

У кількох афганських політиків і журналістів, яких я знаю, волосся стало дибки після завершення перемовин США з політичним керівництвом Талібану у столиці Катару Досі в лютому 2020 року. Їхній жах збільшився удвічі, коли президент Джо Байден дав зрозуміти, що він цієї угоди дотримуватиметься.

Мене попередили, що якими б поміркованими та миролюбними не обіцяли бути представники Талібану у Досі, бойовики талібів на місцях не відчуватимуть жодного примусу дотримуватися угод.

І тепер це доведено.

Відразу після того, як американські, британські та інші західні сили почали виводити своїх військових, таліби по всьому Афганістану почали боротьбу за владу. Повідомлення про розстріли в'язнів викликали атмосферу сліпої паніки в одному місті за іншим, поки сам Кабул не піддався. Врешті чиновники та військові боролися за можливість потрапити до аеропорту.

Можливо, "Талібан" дотримуватиметься умов своєї заспокійливої заяви, обіцяючи нікому не мстити, і закликатиме поліцію, військових та державну службу залишатися працювати.

Таліби цілком можуть вважати, що буде безпечніше не провокувати Захід знову втручатися.

Але якою країною цього разу буде Афганістан, підконтрольний талібам?

Єдиний досвід, який нам відомий, - це п'ятирічний період з 1996 року, коли (знову ж таки, за кілька днів - так це відбувається в Афганістані) таліби витіснили поміркований уряд моджахедів, підконтрольний Ахмаду Шаху Масуду. Той мав репутацію хороброго лідера.

Я багато часу проводив в Афганістані за влади талібів, і для мене це було дуже страшно.

Шаріатське право в найжорстокіших формах діяло скрізь. Публічні страти, забивання камінням та побиття батогом були звичайною справою.

На вулицях стояли групи наглядачів, які нападали на чоловіків, що демонстрували щиколотки або носили будь-який західний одяг.

Жінки ризикували вийти на вулицю лише за наявності письмового дозволу чоловіків і, звичайно, мали носити бурку, яка вкривала їх повністю.

Одного разу міністр охорони здоров'я Талібану, мулла Балух, поскаржився мені, що Міжнародний Червоний Хрест відхилив його прохання надати хірургам право відрубати руки та ноги засудженим злодіям. Тож йому довелося виконувати цю роботу особисто; хоча, здавалося, йому це дуже подобалося.

Робота на телебаченні була кошмаром, оскільки знімати зображення будь-якої живої істоти було категорично заборонено з релігійних мотивів. Книжкові магазини регулярно перевіряли на наявність ілюстрацій, а будь-якого винного продавця книг били батогом.

Більшість людей тікали з міста, якщо могли, і більшість магазинів закрилися.

"Талібан" не міг оплатити імпорт нафти, тому найяскравішим вогнем вночі були свічки, які люди ставили у вікна, а найгучнішим шумом був гавкіт зграй оскаженілих собак, покинутих власниками.

Попри всі недоліки кількох світських урядів Афганістану та їхніх західних прихильників, Кабул та інші міста кипіли комерційним життям після того, як талібів вигнали.

Рівень життя піднявся. Автомобілів повно на колись порожніх вулицях. Школи розцвіли, особливо для дівчаток; за талібів навчання дівчат було категорично заборонено. Музика, заборонена під час руху "Талібан", лунала всюди.

Скрізь нові будівлі. Останнього разу, коли я був там, я навіть не міг знайти місцевості на краю міста, де ми з колегами з ВВС розпочали нашу прогулянку у Кабулі 2001 року. Вся територія була забудована.

Більшість афганців вважають захоплення влади талібами катастрофою для себе та своєї країни.

Головне питання зараз полягає в тому, чи будуть таліби слідувати своїм інстинктам і повернуть Афганістан у минуле так радикально, як це робили до дня визволення 20 років тому, або ж вони засвоїли урок?

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!