Чи не зайшли ми надто далеко зі цькуванням у соцмережах

Cancel culture (дослівно - "культура скасування") - це сучасна форма публічного осуду, або культура бойкоту.

Коли у відповідь на дії людини або бренду суспільство оголошує бойкот і витісняє їх з професійного або соціального простору - ніби "скасовує".

Дехто ще називає це явище "онлайн-ганьбою".

І пов'язують це явище передусім з молодим поколінням і цифровою добою, коли соцмережі є головним елементом соціального життя.

Найчастіше відкритий колективний осуд вирує саме у соціальних мережах. А найбільший резонанс має, звичайно ж, публічна критика відомих людей - особливо після того, як їх звинуватили у сексуальних домаганнях чи кримінальних злочинах. Або за расистські чи гомофобні жарти.

Однак ставлення до культури бойкоту - неоднозначне.

Деякі активісти вбачають у цьому обмеження свободи слова, нетерпимість до альтернативних поглядів та ідей, якими б зухвалими і нетолерантними вони не були.

Чим насправді є культура бойкоту? Інструментом боротьби проти образ та зловживань влади? Чи радше проявом "стадного мислення натовпу"?

"Бачите, який я свідомий"

Часто соціальні мережі - це єдиний майданчик, де люди можуть відкрито критикувати владу або відомих людей. Однак і ця практика має свої недоліки.

Про небезпеку культури бойкоту говорив, зокрема, колишній президент США Барак Обама.

"Якщо я пишу у Twitter або під гештегом про те, що ви щось зробили неправильно..., то можу розслабитися і бути задоволеним собою, - зауважив Барак Обама. - Мовляв, бачите, який я свідомий. Виводжу вас на чисту воду".

За словами колишнього президента США, є небезпека, що люди стануть "надто суб'єктивними до інших", забуваючи, що "світ - дуже непростий і неоднозначний. І той, хто робить добрі справи, - небездоганний і може мати недоліки".

Люди, з якими ви у чомусь не погоджуєтесь, "люблять своїх дітей і в певних речах нічим від вас не відрізняються", додав він.

Публічне приниження

Ті, хто став об'єктом інтернет-осуду, кажуть, що це може бути деструктивним публічним приниженням.

Воно може зламати кар'єру, адже обурені активісти закликають бойкотувати їхню роботу, відлякуючи спонсорів і ставлячи під загрозу можливість заробітку.

Люди або компанії, що стали мішенню публічної ненависті, часто стикаються з тим, що їхні погляди, робота і самі вони більше не потрібні.

Колективне цькування може швидко перетворитися на гігантську снігову лавину - коли відома людина робить перший крок, і тисячі наслідують його приклад.

Атака на свободу слова

Нещодавно близько 150 письменників, вчених і громадських діячів оприлюднили відкритий лист проти відкритого колективного інтернет-осуду. Серед них - письменники Джоан Роулінг, Маргарет Етвуд і Салман Рушді.

Автори листа критикують моду на публічне паплюження, остракізм і сліпу однозначність моральних оцінок.

Вони визнають, що соціальні мережі можуть викликати позитивні зміни, але публічна критика не повинна обмежувати свободу слова і дискусій.

"Вільний обмін інформацією та ідеями - це основа ліберального суспільства, яку порушують дедалі більше", - йдеться у відкритому листі.

"З'являється самоцензура письменників, діячів мистецтва і журналістів, які бояться втратити роботу, якщо відхиляться від загальної лінії або навіть підтримують її недостатньо активно".

"Необхідно зберегти можливість щиро не погоджуватися з чимось без важких професійних наслідків для себе", - пишуть вони.

Кілька підписантів самі зазнали цькування у соцмережах.

Як це - коли тебе "скасовують"

"Я хочу розповісти, наскільки токсичною та огидною є культура бойкоту, бо я з власного досвіду знаю, як це - коли тебе "скасовують", - розповідає Манні Гутьєррес, відомий візажист з мільйонами підписників у соцмережах.

У 2018 році його сварка з іншим візажистом вийшла з-під контролю й опинилася в інтернеті. Гутьєррес каже, що став жертвою розгніваної онлайн-спільноти - і відразу втратив сотні тисяч підписників і спонсорські контракти на великі суми.

Бойкот не лише вплинув на його ділові та робочі можливості, але й позначився на його психічному здоров'ї.

"Не можу навіть уявити, щоб хтось отримав бодай один відсоток тієї ненависті, яку отримав я, - каже він. - Ти просто почуваєшся невдахою дуже-дуже довго".

Одна помилка - і нічого вже не повернути і не виправити.

Для Манні Гутьєрреса і багатьох інших, які опинилися у подібній ситуації, це - однобічний конфлікт, у якому він не має права на відповідь.

"Без прощення і другого шансу, - говорить чоловік. - Гадаю, це абсолютно неправильно".

Ви завжди можете отримувати найважливіші новини в месенджер. Достатньо лише підписатися на наш Telegram або Viber!