Як Голлівуд співпрацював із нацистами

"Колаборація. Пакт Голлівуду з Гітлером" - так називається щойно опублікована сенсаційна книга американського історика Бена Урванда. Оглядач Російської служби Бі-бі-сі Олександр Кан поспілкувався з її автором.

Бі-бі-сі: Як з'явилася ідея такого несподіваного і, без перебільшення можна сказати, шокуючого дослідження?

Бен УрвандЯ працював у Державному архіві Німеччини в Берліні, переглядаючи особистий архів Гітлера. Там серед іншого знайшлися свідчення про те, що він мало не кожен день дивився новий фільм, і наводилися його думки про ці фільми. Я з подивом дізнався, що фюрер обожнював коміків Лорела і Харді, що він плакав над фільмами з Гретою Гарбо, що йому подобався "Кінг-Конг" і не подобався "Тарзан".

Я вже був вирішив, що напишу книгу про кінематографічні смаки та уподобання Гітлера, як раптом натрапив на документ, який мені здався абсолютно шокуючим. Це був лист від кіностудії XX Century Fox, її німецького підрозділу, в якому Гітлера просили висловити свою думку про значущість американських фільмів для Німеччини. А закінчувався лист вірнопідданським "Хайль Гітлер!"

Спочатку я навіть засумнівався в достовірності цього документа, але він був надрукований на бланку студії XX Century Fox, на ньому стояла дата - січень 1938 року, - і я зрозумів, що натрапив на тему, про яку ми майже нічого не знаємо - тему співпраці Голлівуду з нацистською Німеччиною у 30-ті роки.

Майже 10 років я витратив на архівні дослідження в Німеччині та в США, аж поки поступово не склалася картина, з якої випливало, що в 30-ті роки голлівудські студії запрошували генерального консула Німеччини до Лос-Анджелеса на приватні перегляди, після яких за його вказівками до фільмів вносилися ті чи інші корективи, усувалися несприятливі для Німеччини слова та кадри. Все це робилося для збереження прибуткового німецького ринку.

Бі-бі-сі Але ж Голлівуд створювався переважно євреями, вихідцями зі Східної Європи, і до 30-х років це перше покоління голлівудських магнатів все ще міцно залишалося в силі. До того ж відразу після того, як нацисти прийшли до влади в Німеччині, безліч режисерів - Ернст Любич, Фріц Ланг, навіть великий Біллі Вайлдер - тікали з Європи і знаходили притулок у Голлівуді. Важко вкладається в голові, як у такому кліматі, в такій атмосфері неприйняття нацизму - нехай навіть його страшні прийдешні злочини ще не були здійснені - американський кінобізнес міг піти на співпрацю з гітлерівським режимом? Невже вся справа у нестримній жадобі прибутку?

Бен Урванд Моя книга - історія окремих конкретних людей і тих рішень, які вони приймали в конкретних історичних обставинах. Немає жодного сумніву в тому, що керівники найбільших студій надавали свої фільми нацистській цензурі для того, щоб зберегти доступ до німецького ринку.

Вже в травні 1933 року, через буквально кілька місяців після перемоги Гітлера на виборах, голова компанії MGM Луї Мейер, коли йому представили на розгляд сценарій фільму з потенційно антинацистським змістом, без жодних натяків заявив: "Я представляю кіноіндустрію, ми маємо величезні прибутки в Німеччині, і, доки я приймаю рішення, цей фільм у виробництво запущений не буде".

Я знайшов безліч документів, що підтверджують подібну позицію кіномагнатів. Але водночас в жодному разі не слід вважати, що вона була характерна для всього кінотовариства в Голлівуді. Я показую в книзі, що у суспільстві цьому в 30-і роки існував абсолютно чіткий розкол.

У тому ж 1933 році, наприклад, сценарист Герман Манкевич, який через кілька років написав сценарій знаменитого "Громадянина Кейна", запропонував сценарій про переслідування нацистами євреїв у Німеччині, в якому передбачав, що Гітлер почне знищувати євреїв. Він представив сценарій на розгляд декількох студій. Але студії, зрештою, пішли назустріч німецькому консулу в Лос-Анджелесі, і фільм так і не зняли.

Однак багато сценаристів не полишали спроб протягнути у виробництво подібні фільми. Насправді, герой книги Бен Хехт - один з найавторитетніших і успішних сценаристів Голлівуду, який вже в 40-ті роки, коли відомості про Голокост почали досягати Америки, більше за інших зробив для того, щоб широкі кола американців усвідомлювали, що коїться в Європі.

А отже питання це - співпрацювати чи не співпрацювати з нацистами - було предметом запеклих суперечок в Голлівуді. Але, в будь-якому разі, в тому, що стосується керівників студій, людей, які приймали останнє рішення, їх головною мотивацією було збереження німецького ринку.

Бі-бі-сі: Відомо, що профашистські настрої були дуже поширені в Америці 30-х років. Написаний у жанрі альтернативної історії роман відомого американського письменника Філіпа Рота "Змова проти Америки" заснований на припущенні про те, що на виборах 1940 року перемагає не Рузвельт, а Чарльз Ліндберг - американський льотчик, що став національним героєм після того, як в 1927 році він першим у світі здійснив трансатлантичний переліт з Нью-Йорка до Парижа. Ліндберг пішов у політику, виступаючи з профашистських і відверто антисемітських позицій, і перспектива перемоги його на виборах була дуже реальною. Чи можна вважати, що позиція голлівудських студій в їхніх відносинах з нацистською Німеччиною була певною мірою відображенням подібних поглядів?

Бен Урванд: Безумовно, профашистський рух, так само як і зростання антисемітизму були реальними факторами політичного життя Америки 30-х років.

У Лос-Анджелесі проходили фашистські марші. Єврейська Антидифамаційна ліга була реально занепокоєна цим зростанням і сама просила студії не педалювати єврейську тематику і не піддавати нападкам нацистів. Це, як вони побоювалися, призведе до ще більшого шквалу дуже характерних для того часу звинувачень з вуст фашистів і антисемітів в тому, що вся американська кіноіндустрія перебуває в руках євреїв.

Однак мені не вдалося виявити документів, які свідчать, що студії приймали свої рішення на прохання Антидифамаційної ліги. Це могло допомогти їм не заплямувати репутацію при поганій грі, але, наскільки мені вдалося з’ясувати, їхньою єдиною мотивацією були гроші.

Бі-бі-сі: У тому контролі, тій цензурі, якій американська кінопродукція піддавалася з боку німецької влади, яка зі сторін була активнішою? Хто ініціював цей контакт?

Бен Урванд: Перша пропозиція про контроль надійшла з боку нацистів. У березні 1933 року німецький консул прибув до Лос-Анджелеса, і, як йшлося в офіційному документі, мета його місії до Голлівуду полягала в запобіганні можливим конфліктам та встановленні регулярних контактів з кіновиробництвом.

Так, систему цю ініціювали нацисти, але, щойно вона була створена, студії зрозуміли, що співпраці тією чи іншою мірою їм не уникнути. У деяких випадках вони лише слухняно виконували вказівки міністерства пропаганди, в інших вони самі проявляли творчу ініціативу.

Так, наприклад, у травні 1933 року міністерство пропаганди повідомило студіям, що якщо вони хочуть продовжити роботу в Німеччині, то їм доведеться звільнити половину своїх представників на території країни. Студії звільнили всіх.

Або, наприклад, в грудні 1938 року у студій виникли проблеми з вивезенням грошей з Німеччини. Paramount та XX Century Fox вийшли зі скрути, створивши випуски кінохроніки у відверто пронацистському дусі, а MGM вклала кошти у виробництво німецької військової техніки.

Тобто найбільша американська кінокомпанія прийняла свідоме рішення про фінансування німецького озброєння - в грудні 1938 року, через місяць після жахливих єврейських погромів Кришталевої ночі і всього лише за 8-9 місяців до початку Другої світової війни. Вже після початку війни MGM та Fox надали по 12 фільмів на підтримку німецької армії.

Бі-бі-сі: Чи могли б ви навести приклади конкретних фільмів, які студії піддавали добровільній цензурі на прохання чи під натиском нацистів?

Бен Урванд: У фільмі "Життя Еміля Золя" чимале місце займала історія Альфреда Дрейфуса, капітана французької армії, єврея, звинуваченого в шпигунстві. Історія ця стала приводом для хвилі антисемітських настроїв у Франції. Warner Brothers, яка до моменту виходу фільму на екрани навіть бізнесу в Німеччині не мала, після дзвінка німецького консула прибрала всі згадки про євреїв з фільму.

MGM у 1939 році знімала фільм "Три товариші" за Ремарком. Френсіс Скотт Фітцджеральд, який написав сценарій, надав фільму відверто антинацистське звучання.

Це мав бути перший вагомий антинацистський фільм Голлівуду. Почувши про нього, німецький консул подзвонив у студію, передивився фільм разом з Луї Мейером, після чого час дії було зміщено на кілька років раніше, а всі згадки про нацистів чи євреїв з фільму були вирізані.

Бі-бі-сі Ви пишете в книзі, що навіть "Великий Диктатор" Чапліна - фільм, що вважається відвертим глузуванням, пародією на Гітлера - теж не обійшовся без втручання цензури.

Бен Урванд: Дійсно, ще до початку зйомок Чаплін відправив примірник сценарію до Бібліотеки Конгресу для реєстрації своїх авторських прав на нього.

Мені вдалося знайти цей екземпляр, який до моєї знахідки був практично невідомий. Там була первісна Чаплинська ідея - не та, яка була, зрештою, втілена на екрані 1940 року.

Свій сценарій Чаплін відправив наступного дня після погромів Кришталевої ночі, і, очевидно, для нього це було дуже важливо. Знятий фільм завершується щасливим кінцем, промовою диктатора, що розкаявся, в яку, чесно кажучи, важко повірити.

За оригінальним сценарієм, після цієї промови він потрапляв до концентраційного табору, де його б'ють і над ним знущаються. Тобто первинний сценарій закінчувався набагато більш песимістично і похмуро.

Бі-бі-сі: Як вашу книгу зустріли в Америці?

Бен Урванд По-різному. Історики зустріли її з великим інтересом і великою симпатією. Єврейська спільнота також привітала книгу, я отримав безліч запрошень виступати на різних єврейських фестивалях.

Історики кіно і кінокритики зустріли її із більшою пересторогою, а подекуди навіть вороже. Ці люди звикли до зовсім іншої історії Голлівуду, вони зайняті увічненням міфу про "Золотий вік" Голлівуду і сприймають мою книгу як напад, як спаплюження того, що для них є недоторканим.

Проблема, однак, полягає в тому, що їхні дослідження були завжди досить поверхневими, вони працювали виключно в американських архівах, а матеріали німецьких архівів розкривають зовсім інший бік цієї історії.